Завершення літа бринить у пожовклому вітті,
в світанках, в дощі, в мовчазній нерухомості плес,
у поглядах, в снах, у мрійливих думок розмаїтті
чи в перших щемливих акордах Sealed With A Kiss.
Завершення літа... Цей порух цілком невловимий.
Я знаю, що буде, та знов опиняюсь навзнак.
І пам’яті хвилі відносять мене неквапливо
в безмежні простори, які не зловити ніяк.
Небесна блакить переповнює і поглинає.
Я в ній розчиняюсь і лину як сотні разів.
І світлий мій сум мою душу ніскільки не крає,
бо варто прислухатись – чути її ніжний спів.
