|
Чи треба було роздимати багаття- кохання?
Взлітали всі іскри-слова у Небес височінь,
Щоб потім потоки флюїдів чекали зізнання,
Тобі шепотіли вночі і казали – прокиньсь…
Коли нескінченна чуттєвість як «зоряний розсип»,
Літає над тілом твоїм і вкриває теплом -
Любовним вогнем від душі, і від серденька просить…
Ласкає в обіймах своїх невгамовним єством.
І в смутку, і в радості, щоби потішити серце -
Коханого, любого – він в «летаргічному сні»,
Не чує посили чаклунки і слів- «мегагерці» -
Усіх почуттів неприкаяних нині в мені.
Тремтіли душевні всі струни, невже ми не пара -
З тобою коханий? - Прокинься! Скажи що живий…
Нехай нам підспівує біля багаття гітара -
Моя шестиструнна , озвучить мотив свій новий.
Тобі в унісон підспіваю куплети душевні,
Прокинувшись, Ти прочитаєш зізнання в листах.
Зійшлись на шляху в перехресті дві сутності ревні…
Твоя… і моя проживають у різних містах…
квітень 2025 вірш за мотивами.
Фото автора
тут ще один варіант вірша переклад за мотивами
ЧИ ТРЕБА БУЛО РОЗДИМАТИ ВОГОНЬ, ДЕ З ЛЮБОВ`Ю
Чи треба було роздимати вогонь, де з любов'ю -
Летіли іскристі-слова у небес височінь? -
Щоб потім флюїдів-струмочки лягли над тобою,
Постійно тобі шепотіли: - «коханий, прокиньсь…
Коли неосяжна чуттєвість, як зоряний простір
Витає завжди над тобою, вкриває крилом -
Любовного вогнища, що від душі граціозно,
Тебе пригортає в обіймах – де добре обом…
У смутку, і в радості, щоб утішати сердечко,
Коханого мною, що жив "летаргічному сні"
Не чуєш, не бачиш відверте словесне-гніздечко -
Любові душевній, що мешкає досі в мені.
Тріпочуться струни-душевні, невже - ми не пара,
З тобою коханий? – Прокинься в момент самоти…
Нехай біля тебе з любов'ю співає гітара -
Моя шестиструнна-сердешна озвучить мотив.
Тобі в унісон підспіває пісні всі знайомі,
Прокинувшись, Ти пригадаєш мелодії-птах…
Коли ми зійшлись в перехресті доріг-невідомих,
Де доля блукала твоя і моя у містах.
2019
варіант цього вірша російською -
А нужно ли было костёр раздувать, где с любовью
Летели все искры-слова в необъятную высь? -
Затем, чтоб флюидным потоком прилечь к изголовью
В бессонную ночь и шептать постоянно – проснись…
Когда безграничная чувственность «россыпью звёздной»
Витает над грудью твоей, укрывая теплом -
Любовным костром от души и тебя грациозно
Ласкает в объятьях своих в состоянье любом: -
И в грусти, и в радости, чтобы утешить сердечко
Мужчины любимого, что в «летаргическом сне»,
Не чувствует вовсе, не слышит колдуньи словечко -
Любви неприкаянной, что проживает во мне...
Душевные струны трепещут...ужели не пара –
С тобою любимый? – Проснись! Убеди, что Ты жив!
Пускай у костра подпевает с любовью гитара –
Моя шестиструнная леди озвучит мотив –
Тебе налегке в унисон подпоёт наудачу,
Проснувшись, Ты вспомнишь – мелодию, где и когда –
Сошлись на пути в перекрёстке дорог две «задачи» -
Твоя… и моя – в разделённых судьбой городах...
2016
ID:
1038459
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 25.04.2025 12:56:35
© дата внесення змiн: 25.04.2025 12:56:35
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
Навіть не помітила те, що у мене вже був переклад Українською за мотивами, який написала у 2019 і знову мене потягнуло до 
