***

плечі  здригаються  -  схлипи  лунають  у  ритміці
миле  дитя  ткнеться  носом  у  іграшку-песика
врешті,  засне  у  обнімку  з  ним  -  так  і  прокинеться
песик  всміхається  -  дівчинці  теж  ніби  весело

досить!  Не  можна!  Не  ний!  Не  влаштовуй  істерики!
зливу  ударів  не  передбачиш  прогнозами
кров  на  руках  і  розірвана  серця  матерія
ти  зрозумієш.  Дійде,  коли  станеш  дорослою.

двійка  червона  за  поведінку  в  щоденнику  
сука!  -  лунає  їй  вслід  від  батьків  й  однокласників
марно  намацати  слід  у  мережці  буденності
тож  каламутить  всіх  революційними  гаслами

мара,  потвора  -  так  звикла  це  чути  ізмалечку
власну  ганебність  сприймає  як  істину,  Біблію
світ  не  для  неї  -  тож  дівчина  прагне  зламати  все
фарба  ж-бо  темна  завжди  яскравіша  від  світлої

чорна  помада  замазала  сірість  й  розгубленість
страх  бути  недо-  десь  там,  за  стіною  із  принципів
виросла  в  пеклі  -  їй  звідки  дізнатись  про  людяність?
цими  словами  свідомість  свою  заколисує

виросла  й  втратила,  стратами  серце  прострочене
досі  боїться  ударів  і  крики  ненавидить
і,  коли  вкотре  лишається  в  бісів  оточенні
горне  до  песика,  всього  в  сльозах  і  в  помаді

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: follia domata