кропили кров'ю чорні вівтарі
голодні діти змученого сонця
собі чужі, німі потусторонці
з уламками чужих думок в корі_
<
мечі мигтіли, плавилося тло
тіла до тіл обвітреної плоті
завпокійні рулади десь напотім,
їх імена хрустіли наче скло_
<
за роєм рій_ гвинти несуть у яр
мигтючі коси звільнення з-під ґніту,
екран транслює вишкіл неофітів
вдихає мертвий бог ядучий пар_
<
на півночі воронячі хори
здіймаються_ спіральні правлять меси
ріллю вгодовану нащадками прогресу
затягують зелені прапори_
