Моє життя підходить до кінця.
Я не шкодую. Це - закон природи.
Я мужньо переношу всі знегоди,
Страждання чашу вип"ю до денця.
* * *
Хто вам сказав, що я пишу вірші?
Я не пишу. Для цього обмаль хисту.
То прояви бідової душі -
Думки, які сплітаються в намисто
З моїх бажань, надій, фантазій, мрій
І спогадів щасливих і не дуже.
Вони кружляють в голові моїй.
Я мовою їх висловити мушу.
Записую словами всі думки.
Повільно душу спокій огортає.
Нічого, що невдалі ці рядки.
Я не поет. Лиш поголос йде краєм.
* * *
Сивина, сивина
Посріблила волосся.
Раптом згасла любов,
Що палала в душі.
Старість - не дивина.
Ген, йде та, що приносить
Вічний спокій. Я знов
Лиш за крок до межі.
1.10.2024
У кожного свій відлік часу, тільки Господу все відомо.
Ваші вірші чудові завжди, бо пишете душею і серцем.
Довгої і щасливої дороги Вам, адже, ще не все написано, не все зроблено...
Сильно сказано. Скільки чистоти, скільки мудрості... Пишіть, творіть, а ми з задоволенням будемо читати. Здоров'я Вам міцного і довгих років щасливого життя.