Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Жахіттями закарбувались
Нам кроваві осінні дні…
Тривоги, тривоги, тривоги…
Постійно: ночами й днями…
Що твориться в білому світі?
Чого це пекло над нами?
Потопає Сейм від потрави,
Повітря - чад та кіптява…
Всенький люд проти диявола,
Який "хвалиться славою"…
Лікарняні заклади, школи,
Ще й соціальні будинки…
Все знищує ірод на землі,
Лишаючи прах... пилинки…
Стогнала земля гнівом-болем,
Шматками небо рвАлося…
Чи так уже треба, Господи,
Щоб це жахіття сталося?
У чім є провина немічних?
Дітей, що батьків не знають?
Усі вони, Боже, сироти,
Що свого дому не мають…
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Хай же світлою буде пам'ять
Про трагічні осінні дні…
В. Ф. – 30. 09. 2024
Цього жахіття з пам'яті не стерти. Біль, страждання, сльози...
Срахіття і горя прифронтових людей, зокрема сумчан, не виміряти.
Світла і вічна пам'ять безвинним, в кого війна забрала життя.
Дуже приємно, щиро вдячна 
