Сумчанам (безвинним жертвам війни)

Сумчани,  сумчани,  сумчани…          
Усі  ми:  дорослі  й  малі,                      
Жахіттями  закарбувались                        
Нам  кроваві  осінні  дні…                                    

Тривоги,  тривоги,  тривоги…
Постійно:  ночами  й  днями…              
Що  твориться  в  білому  світі?
Чого  це  пекло  над  нами?

Потопає  Сейм  від  потрави,                        
Повітря  -  чад  та  кіптява…                                              
Всенький  люд  проти  диявола,  
Який    "хвалиться  славою"…        
                                 
Лікарняні  заклади,  школи,  
Ще  й  соціальні  будинки…
Все  знищує  ірод  на  землі,
Лишаючи  прах...  пилинки…

Стогнала  земля  гнівом-болем,  
Шматками  небо  рвАлося…                                          
Чи  так  уже  треба,  Господи,  
Щоб  це  жахіття  сталося?    
                                         
У  чім  є  провина  немічних?
Дітей,  що  батьків  не  знають?                      
Усі  вони,  Боже,  сироти,    
Що  свого  дому  не  мають…  

Сумчани,  сумчани,  сумчани…        
Усі  ми:  дорослі  й  малі,                    
Хай  же  світлою  буде  пам'ять                        
Про  трагічні  осінні  дні…                                    
                                                                   В.  Ф.  –  30.  09.  2024    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Веселенька Дачниця