* * *
Нічка стелеться сувоєм, кволо в досвіток струмить.
Я одна, чи ми ще двоє, чом без сну душа щемить?
Хтось когось не розуміє, хтось пливе по течії.
Чи ж любов одна зуміє, ми вже певно нічиї.
Посміхається світанок, притулився до вікна.
Хочу кави на сніданок, втім смакую сум до дна.
Час на зустріч витер дати, помилково стер рядки.
Годі щастя виглядати не приласкане ніким.
