Цнотлива квіточка під кущем,
Недоторканна… вітром, дощем,
Мов заточили у неволю,
Зібралось листя в парасолю,
Сухе, руде і перепріле,
Після зими… давно змертвіле.
Бажання є, йти до вершини,
Страшать старі гілки шипшини,
Зранили серце, хоч і здаля,
Ой, що ж ти рідна… моя земля,
Навіщо я, тут народилась?
Чи мо» по долі загубилась?
Шипи сприймати - в серце стріли,
Мої думки вночі зоріли,
Щоб ранком сонечко яскраве,
Було напрочуд, всім ласкаве,
Й моїх ледь білих пелюсточків,
Злегка торкнулось і листочків,
Блідо - зелених, часто в пітьмі,
Ой надто важко…. дихать мені.
А чи діждусь, вітра – стрибунця,
Щоб серед листя, у віконця,
Жадане сонячне проміння,
Геть спопелило все сплетіння,
Я би не втратила нагоди,
Врешті відчула дух свободи.
Квітка омріяна -- суничка,
Надія є, хоч й невеличка,
У поміч прийде літня злива,
Душа відчує - вже щаслива.
Здаля тихеньке гуркотіння,
Жага діждатись. Шепотіння,
Прийди підмога, то ж не барись,
Промчися зливо, як швидка рись.
Розмий трухляву парасолю,
Не поскупись на кращу долю,
Щоби без воїн і потрясінь,
Втішала серце небесна синь!
Квітка- суничка- Україна,
Їй допоможе світ, родина,.
Позбутись болей і страждання,
Засяє знов, як зірка рання!
22.01.2023р
Цнотлива квіточка під кущем
Недоторканна… вітром, дощем
Мов заточили у неволю
Дякую, Ніночко, за вірш.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Наталочко! Від подій в Україні, тривожно на душі... Два перших рядка в вірші... прийшли до мене уночі...Думок багато важко до купи зібрати...
Ой,як же боляче зло й війну- біду сприймати
Тримаймося! Гарного дня Вам!
