Тривожні дні і серце у тривозі,
Лише про тебе всі мої думки.
Із небом розмовляють гучні грози,
До низу вітер нахиля гілки.
Іще роса на землю з трав не впала,
З рікою ранок, ще не гомонів.
Для тебе я коханий написала,
Своє послання із гарячих слів.
Тобі весна послання прочитає,
У білій хуртовині буде цвіт.
З тобою ми, коханий, добре знаєм,
Що зустріч наша, то медовий плід.
До мене ти всміхнешся любий радо,
В твої обійми ніжні упаду.
На нашій лаві ми з тобою сядем,
Тебе від себе я не відпущу.
Як зацвіте у лузі знов калина
І буде солов'їний спів в саду.
Промовиш ти мені слово єдине,
Тебе кохана, міцно так люблю.
Автор Тетяна Горобець
