Скажи мені, птаху, мій голубе миру,
Чому того миру землі не несеш?
Лиш в хмарному небі літаєш так щиро,
Та кинуті крихти від хліба клюєш.
Замріяні весни без крові, міражні,
У думах і снах зацвітають печаллю.
Чому в цьому світі усе вже продажне,
І совість заховається в димній вуалі?
Коли вже чекати у дзьобику гілку,
І мирного неба над головою?
Щоб замість стрільби зазвучала сопілка,
У хвилину мовчання за втрачені долі.
Літай милий пташе, лети аж до Бога,
Хай добру новину про мир передасть.
Щоб сонцем світилася наша дорога,
І кожне життя зацвітало із щасть.
27.07.2019
Віктор ОСТРОУХ
