Стовпи, одні стовпи повсюди
Бетонні дерев'яні
Й дорога що іде в нікуди
І горизонт в тумані мов в дурмані
І осінь що немов прокляття
І кошеня що народилося вдосвіта
І заклик про наближення зими
Те саме кошеня що не побачить літа
І холоди, прокляті холоди
Й дорога всуціль ямами розбита
Нова зима з тих безкінечних зим
Що пережив я на віку чудесному
І осінь роз'їдає все як дим
Іще нема зими а вже жду весну
Життя уже не те яке було
Усі говорять жити стало важче
І хоч усі ждуть на кінець на зло
Я вірю і надіюся на краще
