Невагомо легкими кроками
приходить осінь.
Прозорим ранком ми чекаємо її з сумом,
А Вона нас – різнобарв’ ям листопадовим
і дощем на ганку.
Комусь Осінь здається депресією
і вогкою Туманною Феєю.
А вона з посмішкою відповідає:
«Я від літньої спеки неймовірна насолода».
Коли листя кружляє
і дерева довкола вкриваються сонцем,
Тихими кроками приходить осінь
і вплітає у коси вінок з привітанням:
«Я лишень Гостя)»
