Широкий Стіл убраний в скатертину,
Вона старому ,справді, до лиця.
Мінялись пори року безупину
З гнізда правічного полинула рідня.
А він усе стоїть серед світлиці.
Дубовий Стіл - він вічний , як Земля.
В село , у рідну хату із столиці,
До рідних стін прилинула сім"я.
І двері не скриплять вже , а співають,
І вікна світять сонцем, а вгорі
Сміється стеля білими хмарками,
І пахне хліб на білому Столі...
