у сутінках слабких твоїх суничних губ
стоятиму на маковому лузі
вінки плетуть найкращій лиш подрузі
і їй лишають переможний гук
ховаються у світлі сальних свічок
коханка юна спать вклада ляльок
стоїть коханець схований у льох
чекають поки нянька оком кліпне
а потім скривиться оскомою лице
не може бути той що на узбіччі
її супутником у літній річці
хай і шепоче пристрасті слівце
сліпцем хай буде кожен з нас
любов із літом співпадають в злості
побачивши коханця відчуває млосність
насправді-це осінній декаданс
де ми шукаєм макового лугу
потворно сподіваючись на шанс
я маковим вінком вітатиму подругу
хай осінь буде ніжною до нас
Гарно! 
