Вона співати так любила, та не чули
І все ж співала, що ридали струни
Струни душі її і серця гомоніли
Та жаль, що люди все ж почути не зуміли
Її мелодію, почуло лише сонце
Воно світло яскравіше, як здалося
Проміннями хотіло всім сказати
Бурчали люди: "досить нас вже обпікати"
Немала сил вже, та душа співала
Сердець торкнутися хотіла, та не знала,
Що ці серця нічим вже не здолати
Мов лід холодні, чим би їх не зігрівати
Вона співала щиро, не здавалась
І з кожним словом мов на крилах підіймалась
Душа її за хмари відлетіла
Сліпим дощем, людей торкнутися зуміла
- Ви подивіться як красиво! - хтось сказав
- Це ж райдуга зустрілася із сонцем
Такі дрібниці, вже ніхто не помічав
Але вона зуміла, їй вдалося!
