Чи то прийде до мене Миколай,
І скаже:" Швидко двері відчиняй,
Розказуй щиро. що хотіла б мати?"
І як в кількох словах все розказати...?
Бо я хоч жіночка й не молодая,
Та жінці стільки - як і виглядає,
І стан душі, і що на серці має,
З якими мріями встає і засинає.
І навіть як сприймає власний вік,
Чи зрозуміє все цей чоловік...?
Я вірю - він не стане дорікати,
Що зустрічаю його в капцях і халаті,
Він про життя жіноче добре знає,
В молитві йому серце відкриваю.
Хтось засмієт ься:"От чудна і дивна,
Невже казкам ще віриш як дитина...?"
Що ж ляжу спати, хай мені на вушко
Шепоче свій щось поруч на подушці.
Галина Грицина.
