У коліні річки озеро
Очерет
Заховав. Дощами, грозами,
Без джерел,
Є воно кістковим весело —
Щомомент.
Похилилось листя дерева
До води.
Прилітає птаха червнями
От сюди.
Щоб помріять трохи з берега:
То труди.
Як хвилює вітер дмухами
Голубінь,
Утомившись зливи рухати
Надструмінь,
То пернатки пір’я круглістю
Чинить тінь.
Надивившись аж прозорості,
Не гайда
Милуватись іншим простором
Ще вона:
Уночі, як дуже зоряно, —
Це їй дар.
