Життя між пальців пробігає мов пісок
Безповоротньо втрачені частинки
Перед очима пролітають мов краплинки
Всі твої світлини
Відчай розбирає через край
Очі застелив туман
Вкрай необхідний серцю цей самообман
Ілюзії складають цінність для життя
Збирав у полі я дурманні маки
І пив, ковтав все до лишка
Блукав полями, шукаючи кінця
Лишились недописані слова
не сказані та не почуті
Їх підхопив у полі вітер
Доніс кудись.. чи розгубив
Розчинив в долині криком
Чи тихо притулив вуста
Нехай вони мовчать
Що народились у мовчанні
В мовчанні й згинуть
Без вагань
