Теплими грозами
поміж похмурий блиск неба зіниць,
літом і росами
вслід тобі світлом лягти блискавиць,
голосом радісним
крапель мінливих веселко-стежин...
Ставши раз цілісним
вже не шукати нам нових вершин!
Слів невагомістю
важкість дум тво́їх міняти в смак мрій.
Неба безмовністю
бережно спокій голубити твій.
Свіжістю вечора
ніжити втому, стирати пил днів.
Заново навчена
жити любов'ю вплету нас між снів.
