Сміялась ти на своєму гучному весіллі,
Свою радість не бажала ні з ким ділити.
За вікном не ставав дощ вперто лити,
Завидували птахи десь у мокрому гіллі.
Ти жадала аби з тобою раділо довкілля,
Стирали танці каблуки о підлоги плити.
Сміялась ти на своєму гучному весіллі,
Радість свою не бажала ні з ким ділити.
Хтось з гостей поламав загороди кілля,
Залитий шампанським зал знову білити.
Чому не смієшся тепер, як колись, ти.
Настало від шлюбу глибоке похмілля.
Сміялась ти на своєму гучному весіллі.
(Рондель)
8 березня 1996 р.
