У тобі відізвусь я не раз
Тим струмком, що весною дзюркоче
І так ніздрі приємно лоскоче,
Забавляє і погляд, і душу.
Серце мовить: кохати я мушу,
Та любити життя, яке є.
Сонце сходить твоє і моє
У ранковім яснім ареалі.
Крутить вітер скрипучі педалі
Із під гори на гору і донизу,
І завмерлу сколихує тишу.
Котить сніп із немитих доріг
Та шукає єства оберіг,
Де зіщулений внутрішній крик, -
Крихкий спокій, а в ньому сірник.
Лиш покритка стоїть край дороги,
Сухі очі, порепані ноги.
Хор птахів у дубовім гайку
Прославляє весну ще одну.
Славлять день, проростає зело,
Щоб до кожного в дім щастя йшло.
05.04.20
Чудова лірика!
Хор птахів у дубовім гайку
Прославляє весну ще одну.
Славлять день, проростає зело,
Щоб до кожного в дім щастя йшло.
Щастя Вам,Валічко! Бережіть себе!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай і вам щастить по житті, Ніночко! Дякую сердечно!