Скажи мені милий: любиш чи ні?...
Запитаю: тобі я потрібна?...
Відповідь губиться десь вдалині...
Вона мареву ночі подібна…
Скажи: чи вірністю зможеш мене
дивувати в любові до скону?...
Чи зболену душу цілунок торкне,
щоб заграла вона передзвоном?...
Зможеш чарівні слова віднайти,
що на відстані серцем почую?...
А болі стерпіти, йдучи по стерні?...
Правду скажи,… її я відчую.
А як впаду, то піднімеш мене?...
Допоможеш розправити крила?...
Щоб жити,… в небо злетіти ясне,
чи пливти під щасливим вітрилом?...
Знаю - зможеш, …бо я вірю тобі…
Знаю - зможеш… Взаємне кохання
у Бога просили в тихій мольбі,
як нагороду, а не покарання.
Л.Таборовець
