між скронь блукає ноктюрн Шопена,
себе лякає забута снами,
і свідок з поглядом манекена,
і місяць – фосфор,
і німб туманний_
>
холодна криця німого серця,
голки в копиці шукати годі_
останній спогад про завтра стерся,
оскал горгони _ тавро на вроді_
>
сльоза солона / корона чорна,
дзеркальні стіни / пустеля ночі,
і труться стелі й підлоги жорна,
і крук в проваллі вікна регоче_
