Зоряна ніч, наче очі твої,
Зачаровує, манить, розхристує.
Шляхом молочним до тебе вночі
Місяць дорогу освітлює.
В зоряну ніч ми зустрілись колись,
І зорі нам падали з неба.
Щоб наші бажання з тобою збулись,
В них вірити, люба, нам треба.
Зорепадом роки пролетіли і вже
Під зоряним небом кохаються діти.
Та нашу любов, що палає й пече,
Так просто ніде не подіти.
Зоряна кохана, ти одна бажана,
Лиш одна у світі цілім, лиш одна.
Одна серцю мила, ніжна і вродлива,
Найдорожча в світі, мов дзвінка весна.
Обніму так міцно, щоб не відпускати,
Розцілую ніжно я твої уста.
І будемо знову, мов птахи літати,
Й рахувати зорі знову в небесах.
Я для тебе, люба, прихилю і небо,
І найкращі зорі лиш до твоїх ніг.
Постелю намистом, зоряним намистом,
І зроблю для тебе я з них оберіг.
І від щастя очі вже горять, мов зорі,
Я у їх безодні вже тону, тону.
Хвилею гойдає човен наш у морі,
А я до свого серця знов тебе горну.
Зоряна кохана, ти одна бажана,
Лиш одна у світі цілім, лиш одна.
Одна серцю мила, ніжна і вродлива,
Найдорожча в світі, мов дзвінка весна.
ID:
851769
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.10.2019 20:45:21
© дата внесення змiн: 27.01.2025 22:18:47
автор: Горбаль Василь
Вкажіть причину вашої скарги
|
