Бог роздавав красу... йшов по дорозі.
Побачив лева. Ні перед ким той не хилився,
а тут помітив Бога - й поклонився.
Бог гриву йому дав. Таку вже пишну! Поглянув.
Справді гарно вийшло.
За левом Богові павич зустрівся. І той від-
разу поклонився.
Радів Господь, що є кому красу давати, став па-
вичу хвоста Він малювати. А в Бога є до всього
хист. То ж дуже гарним вийшов хвіст.
Довгенько йшов... Аж ось біля струмка йо-
му зустрілась дівчина прудка.
Підмалював Господь їй брівці і щічки підрум'я-
нив тій дівчині, щоб були ніжними, як ягідки в
калини. Дав стан гнучкий, волосся пишне ще й
квіточок сипнув на сорочину.Сам порадів він за
дівчину.
А дівчина-красунечка в пошані все хилилась. Ду-
ша її від радості світилась.
А Бог давав, давав... бо щедрим був.І тут збаг-
нув, що меншим той мішок стає, а в світі ще ж
багато всього є.
Ходив по світу... роздавав красу деревам й
квітам, морям і рікам. Всіх, кого бачив й зустрі-
чав, він щедро-щедро наділяв.
Десь більше, а десь менше. Всім дісталось. Ніщо
без Божої уваги не зосталось. Де бачив Він, що
зовсім було трішки, там сили додавав чи молодечо-
го завзяття.
В ялини,гляньте, яке плаття.А в соловейка голос...
Ой дзвінкий! А мудрий чоловік який!
Якщо комусь краси дісталось небагато, то вар-
то щось в собі хороше пошукати.
Бо знає кожен, що Господь так постарався, щоб ко-
жен задоволеним зостався.
