У тихую вечірню пору,
Я колисала донечку свою,
Я їй співаю колискову,
У Господа здоров'я їй прошу.
У кожне слово свеї пісні
Вкладаю я любов свою,
Слова складаються у нитті
Я полотно із них зітку.
І ним я вистелю доріжку,
Щоб не кололи будяки
Доньки малесенькії ніжки,
Як буде по життю іти.