Рідні стіни сплітаються кліткою.
Відчуття, що хтось переслідує.
Знову кидаю, знов допалюю.
Щось стискає мене зсередини...
Вечір-ранок, я майже не сплю.
Мені дуже бракує сонця.
Я ненавиджу слово люблю!
Все ж змагаюся з волею серця.
Грію кров під струменем в душі,
Охолоджуюю щоки слізьми,
Я людина, жалітися мушу,
Може, з часом усе мине....
09.02.19
