30 вже від весни... що минула
та все ще пульсує
тихим лоскотом пам"яті:
"Ах, ну яка ж я була!"
Шовк волосся каскадом
по спині: "Чи чуєш? Відчуй же!"
Ти сьогодні така ж -
пустотливо-нестримно-жива.
І насправді ті дні,
що позаду, чи відлік в майбутнє
не міняє ні сили, ні шалу,
котрий у душі...
30 всього секунд лиш до того,
щоб посеред будня
в веселкових смішинках
розтанули жалі-дощі.
