За твором Ганни Верес "Скільки сказано про Любов".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796413
----------------------------------------------------------------
І знову, й знову про любов
Про ту, що квітне ніжним цвітом,
Хвилює серце знов і знов.
Чому стаєм, як малі діти?
Сміємось, плачемо, страждаєм.
І зводить з розуму підчас,
Коли нас люблять й ми кохаєм.
Ви відчували це хоч раз?
О! Незабутні ці хвилини,
Коли торкання ніжних губ.
У інший світ душа вмить лине.
Не доведи, душе, до згуб.
Лише вона, одна вона,
Вона лише всім править світом.
Це не земне щось! Дивина!
Що проливає в серце світло...
Але...Приносить часто й біль,
Який не вимовить й словами.
Відчуєм й влітку заметіль,
І тут страждаєм до нестями...
І ти не знаєш, де подітись,
У чім причина? Тільки жаль..
Кому ти можеш пожалітись?
Як з серця витравить печаль?
Закон життя - усе пройде,
Та ще живе в душі надія.
Не все ще доля украде...
Ти не зникай, найкраща мріє...
---------------------------------------
Бажаю всім взаємного, палкого кохання.
Щоб ніколи ви не взнали, що таке втратити
своє кохання...
Дуже гарно! Зворушливо! душевно!Кохайте й Ви будете коханими!!!
Дякую, Толю! Рада тобі! 