(фон: Fabrizio Paterlini - Found Letters)
Що у мене зосталось
Крім так і не написаних тобою листів?
Світ же ж тебе відібрав і відправив.
Раптово.
Без права на спротив.
Беззбройним.
На Схід.
І я вкотре запитую в себе чи мала право
Дозволити тобі погодитись з світом
І поїхати назустріч смерті
Туди, на Схід…
Без права на спротив живем?
Невже такими й народжуємось та помираєм?..
Адже все, що в мене зосталось
Крім не отриманих від тебе листів
Це кілька нікому вже не потрібних медалей,
Сотні війною знехтуваних правил,
Це один із не вручених ще орденів.
Світ хлопчика мого скалічив
Уперше й востаннє.
…Й тоді відправив …
Труною назад.
На Захід.
Подалі від пострілів, вибухів і гармат,
Подалі від узаконених вбивств
Під стягами прапорів
І невиліковно скалічених солдат…
...Лиш молитви наводять у серці
Сякий – такий лад…
Над могилою сина (в річницю з дня смерті)
Священник править…
Ймовірно, всепрощення Боже славить.
А я згубилась в обіймах дат…
Між політичних домовленостей та зрад
Серед людей, де кожний по – своєму правий.
(Присвячується матерям загиблих воїнів)