*****
З початком весни крига скресла.
Знову рибалки лаштують весла.
Входять у річку, все ще холодну,
вислуховують березня воду.
Разом із ними входить човен,
він, як і берег – радості повен.
Тільки весною, саме у березні,
так багато світла на березі.
Рибалки сидять у човні мовчки.
Легені напинають їхні сорочки,
ніби вітрила кораблів далеких.
На днях повертатимуться лелеки.
Вони принесуть сонце на крилах.
“ Все буде так, як ти говорила “, –
каже рибалка жінці ввечері
після дня у холодній течії.
Все саме так, як ти вбачала:
світло, народжене біля причалу,
риба, що досі не може збагнути
чому в ріці так мало отрути.
Тому що весна руйнує кайдани
зими, яку знов із пам’яті стерла.
В землі виникають квітучі рани,
з яких пробиваються нові стебла.
Тому що все починається знову.
Гачок і рибу з’єднує дієслово.
Попереду дні хороші, позаду невдалі.
Як же сильно хочеться жити далі.
