Білий сніг на бруньках, білий сніг на квітках,
і холодні, як лід, твої руки.
Заблукала весна на зимових стежках,
стигнуть губи її від розлуки.
Смутком в серці болить, недолюблена мить,
не зігріта такою весною.
Зачаїлась в думках, чи дрімає, чи спить,
всі надії забравши з собою...
Зимний подих чужий і цей погляд лихий,
не зігріє теплом твоє тіло.
У розлуці з весною, був день цей сумний,
а кохання так сонця хотіло.
І тепла ніжних рук. щоб позбутися мук,
залишити їх там, зі снігами...
Зеленіє весна, без журби, без розлук,
виглядає з під снігу квітками.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
