Багато усюди всіляких розмов:
Змиритись, єднатись, простити і … знов?..
А серце кричить: «Як? І з чого почать?
Чергова погасла й сьогодні свіча…
Пробач мені, Боже. Не можу простить
Отих, що зривали з бійцями пости…
Не можу забути і сліз матерів,
Котрі в домовинах стрічали синів…
Не зможу я, Отче, і біль той простить,
Як град із каміння, болючий, густий,
Бив хлопців, беззбройних, на власній землі
Тоді, «на парадє». Це хто їм звелів?
Навчи, як їм смерті дітей пробачать…
Хтось ноги утратив, без рук – до плеча…
А тим, хто рубав живе тіло пілота,
Коли той упав ледь живий край болота?..
А тих сорок дев’ять?* А всі тисячі?!..
Не сепари – то вже смертей сіячі!
Ти ж бачив, як тяжко кінцівки збирать…
Дикунство як з вірою це поєднать?!
Повір, кров не мстива у жилах тече,
То біль мою душу аж надто пече!..
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарнi рядки, Ганно. Дуже справедливi, мудрi у вас заклики. Змиритися i пробачити подiбнi вчинки неможливо, бо це великий злочин. Адже сепаратисти i засланi козачки вiд Путiна закликали i закликають знищити Украiну, лiквiдувати нашу рiдну землю. Але заклики до таких дiй звучали i до того, як тут з'явилися Стрелков-Гiркiн i його колеги. Ось, наприклад, Олесь Бузина ще у 2012 роцi видав книгу "Воскрешение Малороссии", де казав, що Киiв i сусiднi з ним населенi пункти - це нiяка не Украiна, а Малоросiя, тобто частина Росii. Ось дивiться:
Святі Отці вчать, що треба бачити себе не менш грішною людиною, аніж ті, кого не можемо пробачити. Якщо ми не пробачимо тут, тоді Господь не пробачить ТАМ. Христос якось пробачив іудеям, є з Кого брати приклад. Але ж ми такі нерадиві учні, поможи нам Боже...
Ми просимо пробачення у Бога, що не можемо простити убивць дітей України. Один втрачений син, це втрачений цілий світ! Тільки в Кременчуці загинуло 43. А список росте... Літератори спілки " Славутич" створили книгу про подвиг земляків. Нещодавно відбулася презентація книги "Ангели світла" в технічному училищі, де залу заповнили учні. Були запрошені матері та дружини загиблих. Треба було бачити їх гіркі сльози,відчути Їх розпач і біль. Ми не можемо змиритися з нестерпними втратами. А матері та рідні?! Кров не мстива у жилах тече Та біль наші душі аж надто пече...
Повір, кров не мстива у жилах тече,
То біль мою душу аж надто пече!..І я не можу пробачити...не можу бути байдужою і з цим тяжко жити бо навкруг багато тих, хто взагалі непереймаються нічим...живуть одним днем і не думають яким буде завтрашній день і таких багато...на жаль. А ті хто щиро любить Україну кожен день гинуть за неї і їх все менше і менше.