з часом ти звикнеш до тиші
без моїх безкінечних емоцій,
без десятків істерик на тижні
і претензій на кожному кроці.
я жити навчуся без твого холодного погляду,
навіть мовчання забуду твоє голосне,
коли останні плоди опадатимуть глоду,
намалює пам'ять тебе і навічно засне.
згодом тебе переможе твій страх,
і ніхто не обійме вже без причини.
у душевних тривогах,в запеклих боях
ніхто біль твій в собі,на жаль,не зачинить.
не поверне ніколи до тебе дорога,
не послухає жоден моїх беззмістовних історій.
ти перетворишся раптом на зовсім чужого
і погасиш в душі,всі запалені зорі.
ми будем ніким одне одному
і станем до всього байдужі,
та пам'ять,незнайома зі спокоєм,
все міцніше душитиме кожної ночі.