Наймилосерднішому святому жорстких сторіч –
Серафиму Великому в сльозах присвячено…
Гора, Гора!
Святая велич світлих див…
Бурий ведмідь на задніх лапах–
тут ходив…
З вселенни меншої… йому і світло
захитається –
і, як – де, ніби переве́́рнеться.
Гора! Велич! –
Їй – аби Боже святе Та́їнство,
Вона ще несподівано
й пове́рнеться…
Приписами доріг обійдена… було…
Мов з корабля найближчі святі зтрапились…
І відійшла Гора! та й милосердіє , неміряне Тепло…
І з величчю, вже без Гори, це трапилось! –
Ліси!
Малинники –
Ведмідь один ходив:
Вселенної малої совість.
Її ратника –
Вселенна холоду стисла
по другий бік рога́тини.
Щось здобули, а некрикливе задушили –
втратили;
В ліс вбивць
взаємонепримітне
зтрапилось…
Ліс бисть глухим не без малин,
не без начальств –
б е з д и в …
А виявилося – святому він
малину ту носив…
Від Києва до місць,
до Глинних, –
все! зага́тини.
А з них тепер Горі , як Миколаю, все вола́!!
з всіх сил! –
у всіх часах!–
І робиться щось в небесах –
малиновий сік прибува з небес!–
тече
з рогатини…
І сходить, більш тече –
що втратили…
Зовсім щоб не втратили!..
Бо виявилося! – ведмідь святому
всю малину і носив…
Й ми – мов без батька.
Осиріло. Просим сил…
28.03.2006
