ти мене бісиш своїми психами.
доводиш до точки кипіння,
до білого коління своїми криками,
ставиш досліди над моїм терпінням.
можна позаздрити твоїй віртуозності
виїдати мозок ложкою чайною,
можна позаздрити моїй спроможності
все одно тебе звати коханою
я ж так колись збожеволію,
повішусь,чи вистрілю в скроню.
увляти з тобою спокійне життя-
все одно,що читати утопію
тобою вже ситий я доверху,
але ж без тебе я просто існую.
якось викину з сьомого поверху,
а зараз ходи-обійму й поцілую.
