Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
Спасибо.. Поняла: поменять слово... 
Сделала.. Правда, так звучит ближе к истине.. 
