Духи землі - з димом сходять до неба
І криком пташиним, розтинають його.
За ними лишилася тиша і спрага киснева,
В них розчиняється безкрайній морок світу цього.
Духи землі - зникають разом із світлом в тумані
Коли за дверима приховані всі таємниці дня.
Вони для всіх невідомі, забуті й не знані
І в часі їх шлях лежить навпростець й навмання.
Духи землі - спростовують принцип Оками,
Сьогодні і завтра знову прогнозують дощі.
Духи землі - до неба відлітають разом з вітрами.
Й ставши словами, неквапно лягають в вірші.
Духи землі - повстають привидами Єрусалиму,
Їхній сценарій Богом написаний в книзі пітьми.
Народженні з диму, вони повернуться в зиму
І стануть нині і прісно й навіки моїми дітьми.
