стояти в полі
де сонце
запрошує додому
мій утомлений погляд
скинути шкарлупу соціальної повинності
пірнути в обійми холоду
чути шурхіт світла серед тиші
ступати крок за кроком
в справжність звуків ранішніх птахів
я стану справжнім поривом вітру
я стану справжнім криком відчаю
я стану справжнім нічим
прокинутись
в бетонній коробці
під акомпанемент натягнутого нерва
в пустоті.
