Їм було так легко,
Слова лились рікою.
Ще сварки були далеко,
І зима була весною.
Їм важко стримати сміх,
Вони дихали одне одним.
Він для неї змінитися зміг,
А вона б не замінила його жодним.
Їй з ним було тепло,
Вона вірила в казку.
Нікого не бачив довколо,
Лиш з нею міг зняти маску.
На жаль,життя не фільм,
І іноді тускніють фарби.
Добре потрусили на рани сіль
І не розуміли,що втрачають скарби.
Вони витримали всі труднощі,
Пережили будь-які катастрофи
За них радів сам Мефістофель.
Та не змогли зізнатись,що залежні.
І поки їх гордощі безмежні
Досі стояли між ними.
Їх двоє демони незримі
Грали у покер і складали рими.
