Настане час… і упаде,
З козла миршавого корона.
Черед для Раші вже гряде,
У прах розсиплеться Горгона.
І в нас пігмеї відійдуть,
Шалави, юде та повії.
У потойбіччя їх позвуть,
Сліди дощами їх розвіє.
Досягне Сонечко Землі,
Заграють промені вогнями.
Старі проснуться і малі,
Разом з Небесними богами.
Одягне брилика онук,
Покотить літо вітер степом.
Засаяє квітом виднокруг,
Й воздасть… мелодії сонетом.
Струмок до річечки біжить,
Травичку слідом напуває.
Боги зіткали срібну нить,
Вкраїна коні запрягає.
Настанет год. России черний год.
Пророчество великого поета Лермонтова
Думаю ти розумієш Миколо. Та порра боятись перестати, 
Щось довго тільки запрягає! 
поводира ще немає
