Настане час… і упаде,
З козла миршавого корона.
Черед для Раші вже гряде,
У прах розсиплеться Горгона.
І в нас пігмеї відійдуть,
Шалави, юде та повії.
У потойбіччя їх позвуть,
Сліди дощами їх розвіє.
Досягне Сонечко Землі,
Заграють промені вогнями.
Старі проснуться і малі,
Разом з Небесними богами.
Одягне брилика онук,
Покотить літо вітер степом.
Засаяє квітом виднокруг,
Й воздасть… мелодії сонетом.
Струмок до річечки біжить,
Травичку слідом напуває.
Боги зіткали срібну нить,
Вкраїна коні запрягає.
Настанет год. России черний год.
Пророчество великого поета Лермонтова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2017
автор: Миколай Волиняк