Я сумую за тобою крадькома,
слова біжать до тебе й не встигають,
так давно уже тебе не обіймав…
Фарбує осінь тихі небокраї,
і нові дні жовтіють на обличчі
гублять відчай з листям і дощами…
Давно вже не дивився в твої вічі,
і не торкався снів твоїх руками…
Вечори мовчать тривожно й холодно
ховаючись під теплу - теплу ковдру,
для них як і мені, все не все одно,
а дні біжать, танцюють хороводи…
Я сумую за тобою крадькома,
поглянь, яка краса бентежно – щира…
Шкода, що поруч тут тебе немає,
давно не обіймав тебе - безсилий…
