Ідеш по листю, як по небесах —
Жовтогаряча хмара попід ноги,
І чорний птах, осінній чорний птах
Збиває в піну вітер без дороги.
Пливе туман, і марево тремтить,
І небеса у шелесті пахучім...
А птах летить, осінній птах летить,
Холодне сонце тоне в жовтій тучі.
І знову шелест, аромат терпкий,
Галузка трісне — й тиша, ніжна тиша...
У листі небо.
Птах у небі — свій.
Щиріш не можна: це вже — найщиріше.