Зеленіють гілочки вербові,
позолота ледь торкнулась крон...
В час цей літо з осінню – в любові,
ще не ділять між собою трон.
Теплі дні. Зоріють на осонні
айстри і жоржини дивоцвіт...
В чарівнім квітучім міжсезонні
ти святкуєш входження у світ.
Вірній доні мужнього народу
Небо наділило щедрий дар –
скарб кохання, чисту душу, вроду,
силу духу й слова, серця жар.
Ти ввібрала осені палітру,
барви літа і просторів даль,
тож у віршах – свіжий подих вітру,
мудрість і задумлива печаль.
Проганяє смутку темні хмари
з наших душ – їх вдосталь, далебі, –
гумор від чарівної Патари,
тож всі щиро вдячні ми тобі.
Хай звучать романси під гітару,
усмішки квітують на устах...
Ми вітаєм Любоньку-Патару!
Хай не зрадить тебе Щастя Птах!