Хто б знав як важко зберігать холодний розум,
Коли повсюди смерть, коли іде війна,
Коли від твого вчинку й слова,
Залежить бою хід й чиєсь життя.
Хто б знав як важко бува рішення приймати,
Коли задачка над можлива й непроста.
І як би ти не хтів, та люди будуть помирати,
І на тобі лежить за смерті їх уся вина.
Хто б знав як важко бути командиром,
Коли командування іншого нема,
Коли лиш ти, коли на тебе вся надія,
І в тебе має працювать відмінно голова!
Погано й тоскно «по неволі» командиру
Від розуміння – цих, нажаль, я не вберіг,
Та треба показати свою витримку і силу,
Як знаєш, що інакше ти зробить не міг…
Не плачуть після бою командири?!
Не скотиться з очей скупа гірка сльоза?!
Та ні, ридає серце, кров у жилах холодіє,
І мовчки роздирається його душа!
Повірте, дуже важко командиру
Тримати весь цей біль і горе у собі,
Та він мовчить, він мусить мати витримку і силу,
Бо не кінець іще оцій страшній війні!
23.07.2017
