Тут не сідають більше літаки…
Не чутно голосу: «Трива посадка..»
Розбиті смуги, знищене ущент усе,
Руїна, попіл, і могила братська…
Мир був колись - лунали голоси,
Спішили в небо пасажири,
Тепер лиш вітер свище навкруги,
Тут під уламками тепер одні могили…
Все розділилося на «до» та «після» -
Усе розрізав навпіл автомат…
Стояли міцно - мало хто тут вижив,
І не літак у небо йшов - із неба лився град…
Політ останній у зимову ніч здійснили
Солдатські душі, а не літаки.
За той великий подвиг лиш небесні крила
Отримали відважні вояки…
Соколики, герої, наші янголята!
Низький уклін вам до землі!
Дорогу в небо довго ви змогли тримати,
Немає і не буде подвигу цьому ціни!
А нам живим потрібно дивлячись у небо,
Коли летять на схід крилаті журавлі,
Казати «Дякую» та «пам’ятаю»...
Спасибі, воїни вкраїнської землі…
