Білим цвітом в вікно заглядає калина,
Наче хоче у душу свята додати,
Наче шепче до мене, що я -- єдина,
Ти за мене готовий життя віддати.
Цвіт прекрасний , чистий і досить ніжний,
Не торкнулась щастя ще зависть темна,
Тільки жаль, що краса не буде вічна:
Він опаде, зникне -- і все даремно.
Тільки ти не журися, не втрачай надії,
Прожени з свого серця тугу і біль,
Бо любов , як той цвіт, -- ти її лелієш,
А вона, хоч опаде, та залишиться слід...