За що ти борешся?
Чому живеш?
Кого кохаєш?
Нащо мреш?
Ти ж тепер один,
Герой самотніх ти годин.
Заблукавши в полі смутку,
Куди підеш?
Чекатимеш чудо-рятівну попутку?
Чи пішки підеш, вмреш?
На кого ти її покинув ?
Знову плащ відчаю накинув.
Пробував глушити почуття,
Дарма...Прийшло одне лиш каяття.
А вона ждала , любила,
А час ішов і пізно вже іти назад!
Злива чорна все те змила,
Лишивши тобі про неї тільки спогад...
